Література (3 години на тиждень)

Зовсім неважливо, якого ж саме біса ти, учень Харківського радіотехнічного технікуму, проводиш три години на тиждень у аудиторіях-катувальнях, де з тебе вибивають усі зачатки конструктивного мислення. Зовсім неважливо, що твої однолітки висиджують яйця під собою на тих самих уроках лише двічі по годині, якщо навчаються у школах. Зовсім неважливо навіть те, що ти вступив до технікуму вчитися програмуванню і комп'ютерним наукам, а не літературі України.
Зовсім неважливо, що викладач змушений вигадувати кожної пари "найщиріші" слова про кожного (чуєш? Кожного!) письменника, хоча б і найнепримітнішого. Мабуть, про мертвих або добре, або ж нічого.

Гончар - один із найвидатніших українських письменників. У своїх творах митець порушує пекучі проблеми життя, а найбільше - проблеми духовності. 

Стус - відомий поет, перекладач, пророк, провісник, мученик, доля якого дуже нагадує долю Шевченка.

Особливістю поетичного світу Драча є його постійний безупинний рух, змінність, розвиток. Він не створює власних традицій, не знає самоповторів, йде до недосяжних обріїв досконалості.

Павличко - видатний український поет, критик, літературознавець, перекладач і публіцист, якому судився нелегкий шлях.

Це все зовсім неважливо.

Важливо, що ти тепер повний гуманітарій із своєю укрліт, що єдине, що ти можеш сказати про всю українську літературу, це: "У всіх письменників доля схожа на доля Шевченка, а доля самого Шевченка важка і складна. Тарас Григоворович - великий і видатний поет. Як умру, то поховайте мене на могилі."

Міністерство української літератури, нудоти і адміністративних директив, запам'ятайте лиш одне: якщо мені з шести років до вісімнадцяти розповідати про "видатних українських поетів і письменників", я не почну любити України більше від того, скоріше - почну ненавидіти, бо я хотів почитати щось для мого віку і світосприйняття, а мені товдичать про складну долю українського народу.
Про ту долю я знаю дещо з книжок по історії і щиро співчуваю усім, хто брав участь у тій "складній долі".

Мені, чесно кажучи, подобається українська література, але у те коло, що відхрещено для мене від жаху укрліт шкільної входить невелика кількість книжечок.


Важливо лише те, що Сосюра написав "Третю роту".