Юпітер

Взагалі, Юпітер - планета. Для вас багато яких планет є важливими сьогодні і зараз, цього моменту? 

Зрозуміло, що усі планети, як і професії, важливі, усі професії потрібні. Без дріб'язкового Нептуна усі орбіти планет Сонячної Системи зазнали б серйозних змін, що, можливо, призвело б до невиправних наслідків...

Дивно, але ще жодна планета, жодна зірка, жодна крапка у нічному безмарному небі, жоден увімкнений ліхтарик над темною тканиною, розтягнутою над горизонтом кожного з нас, землян, ніколи не був вартий для мене хвилин зо десять цілковитого мовчання, а згодом - теплих і приємних спогадів вперемішку із наївними дитячими мріями. 

Яке дивне слово "мрія". Воно просякнуто дитинством, небом, молочним коктейлем і торгівельною маркою, під якою продавалися й купувалися тисячі літрів вишневого соку, який мені так подобався. Цинічно й дико, але ті буржуї торгували мрією - однією єдиної для всіх та різною для кожного...

 Російська мова аж ніяк не може передати усієї глибини цього визначення. "Мечта". Що це таке? Ніби спльовуєш, говорячи про мрію російським еквівалентом. Я не хочу сказати, що російська мова не передає усю глибину почуттів щодо мрії. Просто моя рідна російська "запопсувала" це слово і вивітрила для мене увесь сенс його існування. Ну, "мечта", то й що... Але є Мрія... Ще дитячіша і наївніша, безтурботніша, глибша і простіша.

Юпітере, до тебе, друже, у кращому випадку близько 689 мільйонів кілометрів. При такому розкладі, якби я був фотоном, я долетів до тебе за 38 із дзьобиком хвилин, а потім ще за 38 - назад. Враховуючи, що швидкість думки, виходячи з моєї ненаукової алогічної здогадки, приблизно дорівнює швидкості світла, можна сказати, що я міг би надсилати на Землю із Землі те, що хотів би надіслати: флуктуації моєї нервової системи.
З'являється доволі принципове і правильне питання: якого біса ти будеш надсилати дивним дивом meditation and thoughts from your home planet to your home planet through Jupiter? Навіщо і задля чого?
На це питання я знаю відповідь. Вона криється десь між нунчаками з "Черепашок Ніндзя", замерзлим ганком, чаєм з імбирем, 204-им маршрутним таксі-ведмедем-кашалотом і шапкою з бубоном, що у темноті ввижається мені просто мохромного кольору.

Ах, точно, люди винайшли смс, дзвінки і листування...